Найкращі вірші про зиму для дітей у цій добірці написали Леся Українка, Олександр Олесь, Іван Франко, Леонід Глібов, Олена Пчілка та інші класики, а для найменших є народні заклички до Морозу і загадки на один-два рядки. Усього 21 текст, кожен з виданням і роком, звідки його взято. Для малюків 2-4 років беріть короткі заклички і приказки, для дошкільнят «Зиму й весну» Черкасенка на 8 рядків, а вірш про зиму і зайчика це «Ялинка» Олеся.
- Для малюків 2-4 років народні заклички, приказки і загадки на 1-6 рядків.
- Для дошкільнят «Зима й весна» Черкасенка на 8 рядків, а вірш про зайчика це «Ялинка» Олеся.
- Для школярів Пчілка, Щоголів, Леся Українка і Франко; усі автори померли понад 70 років тому, тож тексти вільні.
Вірші про зиму для дітей: тексти
Тексти зібрано з прижиттєвих і давніх видань: дитячого збірника «Ялинка» 1912 року, збірок самих поетів і записів народної творчості XIX століття. Правопис ми осучаснили, щоб дитині було легко читати, але слова й форми авторів лишили, тому трапляються «бересь» замість «береться» чи «пронима» замість «проймає». Фільтр зверху показує короткі вірші (до 8 рядків), середні (9-16) і довгі. Кнопка «Вчити напамʼять» щоразу ховає частину слів, і дитина згадує їх сама.
Вірші українських поетів, які давно в суспільному надбанні, і народні заклички, загадки та приказки. Фільтр за довжиною, «Скопіювати» і режим «Вчити напамʼять».
Народна закличка: Морозе, морозе, іди куті їсти
Морозе, морозе, іди куті їсти!
Народна. М. Номис, «Українські приказки, прислів'я і таке інше», 1864, с. 8; у примітці № 341 на с. 282 пояснено, що мороз кликала дітвора жартома. Правопис осучаснено.
Народна закличка на Святвечір
Морозе, морозе, ходи до нас куті їсти,
а коли не йдеш, то не йди й на жито,
пшеницю і всяку пашницю!
Народна. Записано в с. Дворець на Волині; праці експедиції П. Чубинського, т. 3, 1872, с. 268. Правопис осучаснено.
Народна закличка: Морозе, іди до нас вечеряти
Морозе, морозе! Іди до нас вечеряти,
та не морозь ні ягнятка, ні телятка,
жита і пшениці, і всякої пашниці.
Народна. Записано на Полтавщині (Костянтиноградський повіт); праці експедиції П. Чубинського, т. 1, 1872, с. 85. Правопис осучаснено.
Народні загадки про сани
Іде попід ліс, задер ніс.
Два вовки біжать, обидва в небо глядять.
(Відгадка: сани)
Народні. Записано на Поділлі (Ушицький повіт); праці експедиції П. Чубинського, т. 1, 1872, с. 315. Правопис осучаснено.
Народні приказки про сніг і мороз
Сніг, мов з рукава.
Заверюха, треба кожуха.
Оце мороз, з очима!
Ото мороз, аж скрипить!
Мороз, аж скалки скачуть.
Мороз не велик, та стоять не велить.
Народні. М. Номис, «Українські приказки, прислів'я і таке інше», 1864, с. 14 («скалки» тут означає іскри).
Народна загадка про лютий і примовка до зими
Удень плющить, а вночі тріщить.
(Відгадка: лютий)
Іди, зима, до Бучина, бо вже ти нам докучила.
Народні. М. Номис, 1864, с. 14. Правопис осучаснено.
Олександр Олесь. Зимою
Дивилося сонце на срібнії віти,
Всміхалося їм, і вони не змогли
Усмішки блискучого сонця стерпіти
І танути в млості якійсь почали...
І срібло ростало... І бачили віти,
Як капали сльози по одній із їх,
Як сонце сміялось і сяло в блакиті...
О, сонце! нащо ти всміхалось до їх?!
Олександр Олесь (1878-1944). «Українська Муза», вип. 11, Київ, 1908, с. 1065; за транскрипцією Вікіджерел. Порада редакції: для старших дітей.
Спиридон Черкасенко. Зима й весна
Насуплю я брови, говорить зима,
І вітер з морозом повіє:
Усе скрізь загине, рятунку нема!
Під снігом замре, заніміє.
А я засміюся, весна одмовля,
І сонце пекуче засяє:
Прокинуться луки, ліси і поля,
Усе зацвіте, заспіває.
Спиридон Черкасенко (1876-1940). Збірник «Ялинка», упорядник С. Черкасенко, Київ, 1912, с. 373. Зручно читати вдвох, за зиму і за весну.
Олена Пчілка. Згуба
Мамо, дивись!.. Тії квіти,
Що на шибках тут були,
Срібним морозом вибиті,
Дивні такі, вже зійшли!
Вже ж їх нема!.. Ясний пломінь
З печі по їх пак заграв,
Ранішній сонечка промінь
Їх ще хутніше забрав!..
Що ж то у нас, моя мамо,
Та не ведуться квітки?
Все ж в квітничкові пропало,
Голі зостались грядки!
Квіти морозом побило
Ті, що в садочку цвіли,
Сонечко ясне згубило
Ті, що з морозу були!..
Олена Пчілка (1849-1930). Збірник «Ялинка», Київ, 1912, с. 312; звірено зі сканом. Про морозні візерунки на шибці.
Леонід Глібов. Піч (загадка)
Ой ви, дітки, квіти наші,
Наварю вам горщик каші,
Поїсте ви до смаку,
Мовить баба у кутку;
Я щедруха, я гладуха,
В мене донечка-красуха,
Кучерявенький синок,
Як той сизий голубок.
Я морозу не боюся,
І хто мерзне, я сміюся.
Бабу гріє не кожух,
А веселий, теплий дух.
Біля мене всі товчуться:
І веселі дітки вʼються,
І старесенький дідок
Тут мурлика, мов коток.
Леонід Глібов (1827-1893). За книжкою С. Русової «Теорія і практика дошкільного виховання», Прага, 1924, с. 83. Відгадка: піч; донечка-красуня це вогонь, синок це дим.
Яків Щоголів. Зимній ранок
Я люблю веселий ранок
Холоднючої зими,
Як на двір, на стіни, ґанок
І на шлях за ворітьми
Упаде із неба промінь,
Дим повʼється з димарів,
На току підніме гомін
Зграя галок і граків.
Школярі свої ґринджоли
З повіток подостають
І по вулиці, мов бджоли,
До сугорка загудуть.
Сніг ясним кришталем блище,
Лютий холод допіка;
Сонце вгору плине вище,
Та не гріє здалека...
Яків Щоголів (1823-1898). Збірник «Ялинка», Київ, 1912, с. 249-250; звірено зі сканом. Ґринджоли це санчата.
Одарка Романова. Морозове весілля
От сороки-білобокі коровай вбірають,
А галочки-міщаночки пісні все співають;
Вітер свистить у дудочку, а ворона кряче.
Молодая веселая: сміється, не плаче;
Сидить, хрумтить сусулочки, із льоду горішки.
Снігирчики-чечіточки прискакали пішки;
Горобчики-молодчики з ними танцювали,
А лисички та зайчики гостей частували;
Там пампушки, як подушки, з снігу усі їли.
Сірі вовки за столами, мов свати, сиділи,
Та очима, мов свічима, на зайчат дивились,
А зайчата, мов дівчата, з хлопцями крутились.
Як узявся Мороз в боки та став танцювати,
То мусили усі гості з будинку тікати:
Свистить, рипить, підстрибує, аж дуби тріщали!
Отак колись морозове весілля справляли.
Одарка Романова (1853-1922). Збірник «Ялинка», Київ, 1912, с. 338; звірено зі сканом.
Олександр Олесь. Ялинка
Раз я взувся в чобітки,
Одягнувся в кожушинку,
Сам запрігся в саночки
І поїхав по ялинку.
Ледве я зрубати встиг,
Ледве став ялинку брати,
Як на мене зайчик, плиг!
Став ялинку однімати.
Я сюди, а він туди…
Не віддам, кричить, ні за що!
Ти ялинку посади,
А тоді рубай, ледащо!
Не пущу, і не проси!
І цяцьками можна гратись,
Порубаєте ліси,
Нігде буде і сховатись!
А у лісі скрізь вовки,
І ведмеді, і лисиці,
І ворони, і граки,
І розбійниці-сіниці…
Страшно стало… Ой, пусти;
Не держи мене за поли.
Бідний зайчику, прости,
Я не буду більш ніколи!
Низько, низько я зігнувсь
І ще нижче скинув шапку…
Зайчик весело всміхнувсь
І подав сіреньку лапку.
Олександр Олесь (1878-1944). Збірка «Баю-баю», Київ, 1918, с. 56; за транскрипцією Вікіджерел.
Леся Українка. Літо краснеє минуло
Літо краснеє минуло,
Сніг лежить на полі;
Діти з хати виглядають
В вікна… шкода волі!
Діти нудяться в хатині,
Нудять, нарікають:
І на що зима та люта?
Все вони питають.
Он все поле сніг завіяв,
Хоч не йди із хати!
У замкнуті дивись вікна,
Ніде й погуляти!
Сніг з морозом поморозив
Всі на полі квіти…
Десь зима та не скінчиться!
Нарікають діти.
Ждіте, ждіте, любі діти!
Літо знов прилине,
Прийде мила годинонька,
Як зима та згине;
І заквітне ваше поле
І зазеленіє,
Знов його весна прекрасна
Квіточками вкриє.
Леся Українка (1871-1913). «На крилах пісень», Львів, 1892 (за Вікіджерелами), розділ «Дитячі»; правопис осучаснено.
Леся Українка. Мамо, іде вже зима
Мамо, іде вже зима,
Снігом травицю вкриває,
В гаю пташок вже нема…
Мамо, чи кожна пташина
В вирій на зиму літає?
В неньки спитала дитина.
Ні, не кожна, одказує мати,
Онде, бачиш, пташина сивенька
Скаче швидко, отам біля хати,
Ще зосталась пташина маленька.
Чом же вона не втіка?
Нащо морозу чека?
Не боїться морозу вона,
Не покине країни рідної,
Не боїться зими навісної,
Жде, що знову прилине весна.
Мамо, ті сиві пташки
Сміливі, певне, ще й дуже,
Чи то безпечні такі,
Чуєш, цвірінькають так,
Мов їм про зиму байдуже!
Бач, розспівалася як!
Не байдуже тій пташці, мій синку,
Мусить пташка малесенька дбати;
Де б водиці дістати краплинку,
Де під снігом поживку шукати.
Нащо ж співає? Чудна!
Краще б шукала зерна!
Спів пташині потіха одна,
Хоч голодна, співа веселенько.
Розважає пташине серденько,
Жде, що знову прилине весна!
Леся Українка (1871-1913). «На крилах пісень», Львів, 1892 (за Вікіджерелами), розділ «Дитячі»; правопис осучаснено, лапки діалогу прибрано.
Іван Франко. Дивувалась зима
Дивувалась зима,
Чом се тають сніги,
Чом леди присли всі
На широкій ріці?
Дивувалась зима,
Чом так слабне вона,
Де той легіт бересь,
Що теплом пронима?
Дивувалась зима,
Як се скріпла земля,
Наливаєсь теплом,
Оживає щодня?
Дивувалась зима,
Як посміли над сніг
Проклюнутись квітки
Запахущі, дрібні?
І дунула на них
Вітром з уст ледяних,
І пластом почала
Сніг метати на них.
Похилились квітки,
Посумніли, замклись;
Шуря-буря пройшла,
Вони знов піднялись.
І найдужше над тим
Дивувалась зима,
Що на цвіт той дрібний
В неї сили нема.
Іван Франко (1856-1916). «З вершин і низин», Львів, 1893, цикл «Веснянки»; за транскрипцією Вікіджерел, правопис осучаснено. Про кінець зими.
Леонід Глібов. Снігур та Синичка
Снігур, в гаю гуляючи,
Синичку кохав
І, скачучи на дубочку,
Любенько співав:
Биструшечко, вертушечко,
Синичко моя!
Чом не скачеш ти до мене,
Як до тебе я?
Усміхнулася Синичка
І хвостиком верть:
Нагадав хтось тобі лихо,
Як тій козі смерть!…
Нам з тобою, Снігурику,
Під снігом не жить,
Буде мене в чужім краї
Ясне сонце гріть.
Минулося теє літо,
Настигла зима!
Сидить Снігур на дубочку,
Синички нема.
В гаю вітер повіває
І снігом снує;
Снігур сидить на дубочку
І плете своє:
Биструшечко, вертушечко,
Синичко моя!
Чи згадуєш ти про мене,
Як про тебе я?
Підморгують вражі Галки:
От-так, перетак!
Розійшлося коханнячко:
Та в ріпу, той в мак.
Обізвалась у ліщині
Старая сова:
А що ж, каже, на сім світі
Усяке бува.
Довелося й мені бачить:
Не в однім дворі
Оттакії точнісенько
Сидять снігурі.
Леонід Глібов (1827-1893). «Байки», Лейпциг, 1918, с. 60-61; за транскрипцією Вікіджерел.
Олена Пчілка. Перший сніг
Новину сьогодня зранку
День вчорашній нам приніс:
Білі стріхи, білі призьби,
Біле поле, білий ліс.
Ліс стоїть такий поважний,
Мов дідусь старий та сивий,
Погляда на шлях широкий;
На просторі білі ниви.
Темні сосни та ялини
Простягли далеко віти
І поблискують на сонці,
Снігом, інеєм укриті.
Сніг глибокий привалив їх,
Темні сосни та ялини,
Ледві можна простувати
Крізь байраки та долини.
Між дерев не обізветься
Ні звірина, ані птаство,
Та кортить узять ґринджолки
І піти в зимове царство.
Там бадьорістю подихать,
Побродити свіжим шляхом,
Чи з пагурочка спуститись,
Пролетіти бистрим птахом!
А після у теплу хату
З мандрування повертати
І матусі любій-милій
Всі пригоди розказати.
Олена Пчілка (1849-1930). Збірник «Ялинка», Київ, 1912, с. 309-310; звірено зі сканом, правопис осучаснено.
Яків Щоголів. Захистя
Надворі мете хуртеча,
Ліпе сніг в вікно;
В нашій горниці захистній
Вистигло давно.
Я посипав в клітку сімʼя,
Воду наливав;
Але змерз маленький чижик
І співать не став.
Дай лиш, хлопче, оберемок
Дров, або хоч два:
Хай нам горницю потроху
Груба нагріва.
І внесло хлопʼя моторне
Хмизу та скіпок;
От взяли ми й затопили
Теплий комінок.
Бачу, полумʼя палає
І тріщать дрова;
Чую, горницю веселу
Грубка нагріва.
Самовар мій невеличкий
Парувать почав;
Стрепенувсь маленький чижик
І співати став.
Яків Щоголів (1823-1898). Збірник «Ялинка», Київ, 1912, с. 248-249; звірено зі сканом, правопис осучаснено. Про змерзлого чижика, що оживає біля грубки.
Леонід Глібов. Щедрівка (Старий і Новий рік)
Погас учора день,
Заплакав Рік Старенький;
Сьогодні розсвіло,
Сміється Молоденький.
Старенького нам жаль,
А плакать не годиться,
Бо Молоденький Рік
Почне на нас свариться.
Що дав Старенький Рік,
Те бачили і знають;
Що ж Молоденький дасть,
Сьогодні не питають.
І празникує люд,
Вигукує раденький:
Прощай, Старенький Рік!
Здоров був, Молоденький!
Віршую діткам я
Бажаннячко маленьке,
Щоб Рік Новий приніс
Яєчко золотеньке.
А у тому яйці
Щось буде торохтіти,
Цікаву дітвору
І тішить, і манити.
Ми возьмемо його,
Підкинемо угору;
Яєчко полетить
На камʼяную гору,
Кіть-кіть, об камінь хрусь,
Щось відтіль пурх по квіткам...
Аж гульк, з гори сусіль
Талан моторним діткам.
Леонід Глібов (1827-1893). Збірник «Ялинка», Київ, 1912, с. 132-133; звірено зі сканом, правопис осучаснено.
Леонід Глібов. Зимня пісенька
Діти наші, квітоньки,
Хлопчики і дівоньки!
Нум гуртом співать;
Ви тягніть тонесенько,
Буду я товстесенько
Окселентувать:
Зимонько-снігурочко,
Наша білогрудочко,
Не верти хвостом,
А труси тихесенько,
Рівненько, гладесенько
Срібненьким сніжком.
Ми повибігаємо,
Снігу накачаємо
Купу за садком;
Бабу здоровенную,
Уночі страшенную
Зліпимо гуртом.
Зробим очі чорнії,
Рот і ніс червонії,
Буде, як мара.
День і ніч стоятиме,
Вовка проганятиме
Від свого двора.
Зимонько-снігурочко,
Просимо, голубочко,
Щоб мороз стояв,
Бабу товстобокую,
Відьму вирлоокую
Пильно доглядав.
Гляне ясне сонечко
В весняне віконечко,
Бабу припече;
Де й мороз той дінеться,
Геть від баби кинеться,
З ляку утіче.
Баба буде плакати,
Будуть сльози капати,
Знівечуть кожух;
Голова покотиться,
Баба заколотиться
І в калюжу бух.
Висохне водиченька,
Виросте травиченька,
Розцвіте садок,
Ми тоді весняночку,
Любую паняночку,
Приберем в вінок.
Подаруєм квіточку,
Із васильків скрипочку,
Грай, серденько, грай!
Звесели і воленьку,
І трудящу доленьку,
І ввесь рідний край.
Леонід Глібов (1827-1893). Збірник «Ялинка», Київ, 1912, с. 130-132; звірено зі сканом, правопис осучаснено. Пісенька про снігову бабу, яку навесні розтопить сонце.
Який вірш про зиму обрати за віком
У старих виданнях віку не вказано, а в популярних добірках поділ «для 2-3 років» чи «для 9-10 років» умовний: на одному з великих сайтів той самий вірш стоїть і серед віршів для 5-6 років, і серед віршів для 9-10. Тому ми радимо орієнтуватися на довжину і сюжет, а остаточно вирішувати за дитиною.
| Вік (наша порада) | Що підійде | Рядків |
|---|---|---|
| 2-4 роки | Закличка «Морозе, морозе, іди куті їсти!», приказки «Сніг, мов з рукава», «Ото мороз, аж скрипить!», загадки про сани | 1-6 |
| 4-6 років | Черкасенко «Зима й весна», народні заклички на Святвечір, перші 4 рядки «Ялинки» Олеся | 3-8 |
| 5-7 років, ранок у садочку | Глібов «Піч» (загадка), Романова «Морозове весілля», Олесь «Ялинка» | 16-28 |
| 1-2 клас | Щоголів «Зимній ранок», Пчілка «Згуба», Глібов «Снігур та Синичка» | 16-40 |
| 3-4 клас | Пчілка «Перший сніг», Леся Українка «Літо краснеє минуло», Щоголів «Захистя» | 24-28 |
| Старші діти | Олесь «Зимою», Франко «Дивувалась зима», Леся Українка «Мамо, іде вже зима» | 8-32 |
Малюкам не обовʼязково вчити вірш цілком: досить строфи на 4 рядки, яку легко повторювати разом з дорослим.
Вірш про зиму і зайчика: «Ялинка» Олеся
Цей вірш Олександра Олеся зі збірника «Баю-баю» 1918 року, який уклав О. Білоусенко (Олександр Лотоцький), часто шукають саме як «вірш про зиму і зайчика». Хлопчик у чобітках і кожушинці їде в ліс по ялинку, а щойно зрубав її, зайчик стрибає і відбирає деревце: «Ти ялинку посади, а тоді рубай, ледащо!» Зайчик пояснює, що без лісу звірятам ніде буде сховатися, і хлопчик просить пробачення. Вірш довгий, 28 рядків, тому для ранку його зручно читати вдвох: одна дитина за хлопчика, друга за зайчика. Після читання можна поговорити, чому ялинку краще купувати в горщику або вирощену на плантації.
Народні заклички до Морозу і загадки
Найкоротші зимові тексти для дітей не авторські, а народні. На Святвечір Мороза кликали «куті їсти»: у записі з Волині, зробленому експедицією Павла Чубинського, господар набирає ложку куті, підходить до вікна чи виходить надвір і просить Мороза не йти на жито й пшеницю. Матвій Номис у збірці 1864 року додає, що в Коропі Мороза кликала дітвора, жартома. Тож закличка «Морозе, морозе, іди куті їсти!» це готова маленька гра для Святвечора.
Енциклопедія Сучасної України пише, що зимовий Миколай уособлював саму зиму, а гуцули так і називали зиму святим Миколою. За народним повірʼям, старий Миколай приносить перший сніг, трусячи бородою. Це гарний місток між віршами про зиму і підготовкою до 6 грудня.
Загадки з записів XIX століття малюки відгадують із задоволенням: «Іде попід ліс, задер ніс» (сани) або «Удень плющить, а вночі тріщить» (лютий).
Вірші для ранку і шкільного свята
Збірник «Ялинка» 1912 року мав підзаголовок «Як упорядковувати дитячі свята», і з нього досі можна брати ідеї. Наприклад, там пропонували живу картину «Зима», під час якої «читається вірш Лесі Українки: „Літо краснеє минуло“».
- Для двох дітей: Черкасенко «Зима й весна» (одна дитина за зиму, друга за весну) і Леся Українка «Мамо, іде вже зима», розмова мами з дитиною про пташку, яка не відлітає у вирій.
- Для групи: Глібов «Зимня пісенька» кличе «Нум гуртом співать» і розповідає, як діти ліплять снігову бабу, а навесні її розтоплює сонце.
- Під Новий рік: «Щедрівка» Глібова про Старий і Новий рік, де «заплакав Рік Старенький», а Молоденький сміється.
- Наприкінці зими: Франко «Дивувалась зима» про квіти, що проклюнулись крізь сніг. Його добре читати в лютому чи на початку березня.
Як вивчити вірш напамʼять з дитиною
- Прочитайте вірш уголос цілком і поговоріть, про що він, щоб дитина бачила картинку.
- Вчіть по 2-4 рядки: повторіть строфу кілька разів разом, потім дитина каже її сама.
- Увімкніть «Вчити напамʼять» в інструменті вище: після кожного натискання зникає частина слів, а дитина заповнює пропуски.
- Додайте рухи: показати сніг долонями, зайчика, сонце. Так рядки легше згадувати.
- Повторіть увечері і наступного ранку, а не лише перед виступом.
Чому в добірці лише класики
Вірші сучасних поетів захищені авторським правом. За законом № 2811-IX майнові права на твір спливають через 70 років, які рахують з 1 січня наступного року після смерті автора, а народна творчість не охороняється взагалі. Тому тут лише автори, які померли понад 70 років тому (Олесь у 1944 році, Черкасенко у 1940, Пчілка у 1930, Романова у 1922, Франко у 1916, Леся Українка у 1913), і фольклор. Наприклад, Любов Забашта, чиї вірші трапляються в популярних добірках, померла 1990 року, тож її твори під охороною до кінця 2060 року. Окремо ми не брали поетів, посмертно реабілітованих після репресій: для них закон рахує строк від року реабілітації.
Типові помилки
- Давати малюкові 3-4 років довгий вірш на 30 рядків замість однієї строфи.
- Вчити вірш за один вечір перед ранком.
- Брати текст із сайту без автора і джерела: так у добірки потрапляють вірші з помилками, без автора або під охороною авторського права.
- Плутати авторів: перед виступом перевірте, хто написав вірш і як він називається.
- Змінювати слова класика «під сучасний лад»: можна осучаснити правопис, але не рядки.
- Читати швидко і пошепки: вірш для свята краще читати повільно і з паузами між строфами.
Часті запитання
Який вірш про зиму найкоротший?
Закличка «Морозе, морозе, іди куті їсти!» в один рядок. З авторських найкоротші «Зима й весна» Черкасенка і «Зимою» Олеся, по 8 рядків.
Який вірш про зиму на 4 рядки?
Наприклад, перша строфа «Ялинки» Олеся: «Раз я взувся в чобітки, одягнувся в кожушинку, сам запрігся в саночки і поїхав по ялинку».
Які вірші про зиму підійдуть для 2 класу?
Щоголів «Зимній ранок» про школярів із санчатами, Пчілка «Згуба» про морозні візерунки на шибці і Глібов «Снігур та Синичка».
Чи можна друкувати ці вірші для садочка чи школи?
Так: автори добірки померли понад 70 років тому, а народна творчість авторським правом не охороняється. Під текстом вказане видання, тож джерело легко зазначити.
Чому в текстах трапляються незвичні слова?
Це слова й форми самих авторів XIX і початку XX століття: «ґринджоли» це санчата, «скалки» у приказці це іскри, «пронима» означає «проймає».
Коротко
Для малюків беріть заклички, приказки і загадки, для дошкільнят короткі вірші на 8-16 рядків, для школярів Лесю Українку, Пчілку, Франка й Олеся. Вчіть по строфі з режимом «Вчити напамʼять». До зимових свят знадобляться колядки для дітей, щедрівки для дітей, лист святому Миколаю з шаблоном для друку і новорічні конкурси для всієї родини.
- Колядки для дітейтексти на Різдво з джерелами
- Щедрівки для дітейна Щедрий вечір і засівання
- Лист святому Миколаюзразки і шаблон для друку